Правочини малолітніх та неповнолітніх, право на майно

Правочини малолітніх та неповнолітніх, право на майно

Законодавство визначає поняття – малолітніми вважаються діти до 14 років та неповнолітні від 14 до 18 років. Як повноправні члени суспільства вони кожен день здійснюють правочини, що зумовлюють їх потреби або за дорученням батьків. Батьки (опікуни) зобов’язані дбати про дітей, розпоряджатися їх майном та застосовувати за призначенням доходи від майна.

Малолітні та неповнолітні особи можуть самостійно і на свій розсуд робити дрібні побутові правочини. Вони повинні відповідати їх побутовим потребам, відповідати їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку. Усе це повинно стосуватися предмета, який має невисоку вартість.

У нотаріальній практиці зустрічаються правочини, учасником яких є малолітні або неповнолітні особи. До таких прикладів відноситься, отримання права власності на житло або інше майно. Дитина може отримати в результаті приватизації, успадкування, за складеним договором дарування чи купівлі-продажу.

Однак ні батьки, ні опікуни, не мають права самостійно вирішувати про відчуження житла, нерухомого чи рухомого майна, якщо питання переплітається з інтересами дитини. Усі майнові правочини підлягають неодмінному нотаріальному посвідченню. Частіше за все, це стосується правочинів із землею або нерухомістю.

Роль нотаріуса у вирішені питання

Нотаріуси в Україні повинні відповідно до Порядку здійснення нотаріальних дій, якщо укладається правочин, який за законом підлягає нотаріальному посвідченню, в тому числі договорів які стосуються поділу, обміну житлового помешкання за участю малолітніх та неповнолітніх осіб, нотаріус зобов’язаний перевірити наявність дозволу органу опіки на укладення відповідних правочинів.

Навіть якщо дитина має лише право на користування майном, а саме зареєстрована в даній нерухомості і не є власником, тоді дозвіл від органу опіки буде обов’язковий.

Усі правочини роблять і несуть відповідальність за них батьки або усиновлювачі. Для вчинення правочину одним із представників малолітньої дитини, щодо нерухомого майна або транспортного засобу, необхідна згода другого з батьків (усиновлювачів). Все повинно бути викладено у заяві, підпис який засвідчує нотаріус.

Бувають випадки, коли один із батьків проживає окремо від дитини, законодавством встановлений строк, якщо більше ніж 6 місяців, не приймає активної участі у вихованні та утриманні особи, правочини можуть бути зроблені без його згоди. Також до таких випадків належить, якщо місце проживання невідоме одного із батьків. Тоді необхідна згода органів опіки та піклування.

У випадку, якщо хтось із батьків має заперечення щодо укладання правочину, яке стосується майна малолітньої дитини, тоді нотаріус відмовляє у здійсненні нотаріальних дій. Зацікавлені особи отримують роз’яснення, що дану ситуацію і спірне питання можна вирішити через органи опіки або звернувшись до суду.

Законодавство передбачає більші права для неповнолітньої дитини, ніж у малолітньої, вона може робити правочини за згодою батьків. Хоча для вчинення правочинів, які мусять отримати нотаріальне посвідчення, державну реєстрацію, необхідний попередній дозвіл від органів опіки.

Для підтвердження згоди батьків або усиновлювачів, необхідний їх підпис на заяві про згоду посвідчення правочинів від імені неповнолітньої особи, який нотаріально засвідчений.

Стаття 177 частина 3 Сімейного кодексу України говорить, що батьки можуть надати згоду на вчинення правочинів неповнолітньою особою, але за згодою органів піклування.  

Тобто, у всіх випадках потрібна згода органів опіки, якщо ситуація стосується інтересів малолітньої або неповнолітньої особи, у вирішенні питань власності або права на користування нерухомістю.