Часто трапляється так, що суперечки між батьками призводять до ситуації, коли один із них відмовляється видавати іншому дозвіл на вивезення дитини за кордон. А згідно із законодавством України, дітей до 16 років можна вивозити за межі держави лише, якщо обидва з батьків згодні на це. При цьому від мети поїздки вимога закону ніяк не залежить: не має значення, везете ви своє чадо на відпочинок або поправити його здоров’я. Тож, вам необхідно, щоб другий з батьків підтвердив, що він не проти подорожі.
Та все ж законодавством передбачено можливість, коли нотаріальна згода другого з батьків на вивезення дитини за кордон не потрібна:
✅ якщо один з батьків позбавлений батьківських прав;
✅ якщо дитина виїжджає з матір’ю-одиначкою;
✅ якщо другий з батьків помер або пропав без вісті;
✅ якщо другий з батьків дитини іноземець або особа без громадянства;
✅ якщо другий з батьків ухиляється від сплати аліментів.
До речі, щодо аліментів. Якщо мати чи тато офіційно зверталися до суду, а потім – до виконавчої служби щодо стягнення з іншого з батьків дитини аліментів на її утримання, і боржник так нічого і не сплачує, то, ймовірно, сформувалася заборгованість з аліментів. Якщо вона перевищує розмір аліментів за 4 місяці, то тому з батьків, з ким проживає дитина, варто звернутися до виконавця і взяти довідку про заборгованість – цього буде достатньо для того, щоб перетнути кордон з дитиною без згоди іншого з батьків.
Крім цього, можна також отримати відповідне рішення суду. При цьому це може бути разовий дозвіл на одну поїздку, або ж дозвіл, виданий на певний період. Наприклад, на один рік.
При складанні такої позовної заяви до суду необхідно вказати:
⚠️ мету виїзду дитини за кордон (лікування, відпочинок, відвідини родичів);
⚠️ термін перебування дитини за кордоном;
⚠️ місце перебування/проживання дитини за кордоном;
⚠️ факт відмови другого з батьків дати згоду на виїзд дитини з країни.
Приклади, коли можна вивезти дитину через кордон
В Україні мали місце випадки, наприклад, коли мамі давали дозвіл терміном на один рік для перетину кордону з непідконтрольною територією. Мотивували тим, що на непідконтрольною території залишилися бабусі і дідусі, майже всі родичі дитини, і щоб не розлучати її з ними – і було видано такий дозвіл.
Крім цього, можна ще звернутися до опікунської ради, яка допоможе встановити фактичне місце проживання дитини з одним із батьків, видасть відповідне розпорядження, і, пред’явивши його на кордоні, цього буде достатньо для тимчасового виїзду дитини на термін не більше одного місяця.
