Відносини працівника і роботодавця регламентуються Кодексом законів про працю України (КЗпП), який визначає і регулює всі аспекти трудової діяльності. КЗпП є правовим інструментом для реалізації громадянином України свого права на працю, на відпочинок, а також інших конституційних прав. Знання працівником основних положень КЗпП – необхідна умова виключення помилкових дій, непорозумінь та інших несподіваних ситуацій в процесі трудових відносин.
КЗпП України, зокрема його стаття 38, повністю присвячена розірвання трудового договору з ініціативи працівника: як звільнитися з роботи, як і коли написати заяву на звільнення, як звільнитися без відпрацювання, як змінити місце роботи в найкоротші терміни, а також, що потрібно зробити, щоб стати на облік в службі зайнятості.
Як звільнитися з роботи: види звільнень
Звільнення є не менш хвилюючою процедурою, ніж прийом на роботу. Тут роблять свій вплив не тільки правові чинники, а й морально-етичні. Деякі роботодавці розцінюють ініційоване самим працівником звільнення як «недружній жест», звільняються не за власним бажанням працівники також сприймають факт звільнення як вигнання або професійну незатребуваність.
Трудовий договір між працівником і роботодавцем може бути укладений на:
1️⃣ Невизначений термін (безстроковий трудовий договір).
2️⃣ На певний термін (за згодою сторін).
3️⃣ Трудовий договір на термін виконання якого-небудь обсягу робіт.
Розглянемо звільнення при розірванні трудового договору на невизначений термін.
Види звільнень перераховані в КЗпП (статті 38, 39, 40):
✅ За власним бажанням працівника.
✅ З ініціативи роботодавця або уповноваженого органу.
✅ По згоді сторін.
Також слід виділити статтю 36 КЗпП, в якій перераховані підстави для розірвання трудового договору. Одним з пунктів статті є «угода сторін» – звільнення за обопільною ініціативою, наприклад, при зміні місця проживання або переведення в іншу компанію. За угодою сторін звільнитися краще, оскільки це дає право на постановку на облік в службі зайнятості і, відповідно, на отримання допомоги по тимчасовій безробіттю.
Як подати заяву про звільнення?
Заява про звільнення пишеться працівником власноручно або в друкованій формі, скріплюється підписом і зазначенням дати складання. Зразок заяви можна отримати в кадровій службі або скористатися стандартним шаблоном.
Як правило, заяву на звільнення за власним бажанням або за угодою сторін подається в кадрову службу після усного повідомлення про це своєму безпосередньому керівникові. Якщо потрібно, працівник може бути звільнений після 14-денної відпрацювання, але це правило не поширюється на ряд випадків, які перераховані в розділі нижче.
Звільнення з ініціативи працівника
Формулювання «за власним бажанням» не зовсім точно передає смислове навантаження цієї процедури, оскільки такий вид звільнення може відбутися внаслідок зміни місця проживання, переведення на іншу роботу, звільнення в безстрокову відпустку і безлічі інших причин. В цьому випадку коректніше говорити про звільнення за власною ініціативою, але законодавчі формулювання невблаганні і вимагають точного їх дотримання.
Також звільнення за власним бажанням може відбуватися в разі:
⚠️ зміни місця проживання (переїзд в інше місто, населений пункт, країну);
⚠️ якщо чоловік (дружина) змушений змінювати місце проживання внаслідок виконання службових і посадових обов’язків;
⚠️ при настанні вагітності;
⚠️ після успішного складання вступних іспитів та зарахування до навчального закладу;
⚠️ при необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
⚠️ при необхідності догляду за дітьми у віці до 14 років;
⚠️ при виході на пенсію;
⚠️ при переході на нову роботу після успішного проходження конкурсного відбору;
⚠️ інші поважні причини.
Перераховані вище причини дають працівникові право звільнитися без обов’язкового відпрацювання двотижневого терміну, який може зажадати роботодавець.
Важливо! Якщо після закінчення двотижневого терміну працівник не покинув компанію і продовжує виконувати обов’язки, роботодавець не має права його звільнити на підставі поданої раніше заяви, оскільки воно вважається таким, що втратив силу. Таким чином, заява на звільнення за власним бажанням залишає працівникові можливість передумати і залишитися на колишньому місці роботи. Винятком може бути лише ситуація, коли на передбачуване вакантне місце був запрошений новий працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Звільнення за згодою сторін
Звільнитися за згодою сторін – найбільш універсальний спосіб припинити трудові відносини. В цьому випадку неважливо, хто опинився ініціатором, – працівник або роботодавець. Головна умова – досягнення домовленості про те, що працівник залишає своє робоче місце. При звільненні за згодою сторін не потрібно обов’язкове відпрацювання, але також виключається можливість змінити своє рішення і залишитися в компанії (якщо не досягнута про це додаткова домовленість з роботодавцем).
При звільненні сторін не потрібно написання заяви на звільнення, досить виданого наказу по підприємству. Однак щоб уникнути процедурних непорозумінь, на підприємстві кадрові служби можуть зажадати від працівника заяву про звільнення за згодою сторін.
Перевагою звільнення за угодою сторін є можливість стати на облік в регіональну службу зайнятості і отримувати допомогу по безробіттю, починаючи з восьмого дня після дати звільнення.
Звільнення з ініціативи роботодавця
Таке звільнення небажано, оскільки запис в трудовій книжці із зазначенням статті КЗпП, по якій проведено звільнення, буде свідчити не на користь працівника при подальшому працевлаштуванні. Винятком є пункт 1 статті 40 КЗпП, згідно з яким працівник звільнений з ініціативи роботодавця внаслідок реорганізації або ліквідації підприємства.
Стаття 40 (крім пункту 1) прописує такі причини для звільнення:
❌ невідповідність займаній посаді;
❌ невиконання працівником службових обов’язків;
❌ прогули;
❌ поява на робочому місці в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
❌ встановлені факти розкрадання на робочому місці;
❌ витікання випробувального терміну.
Як звільнитися без відпрацювання?
Звільнитися без відпрацювання можна:
? По згоді сторін;
? За власним бажанням за наявності поважних причин (про це сказано в розділі «Звільнення з ініціативи працівника»;
? З ініціативи роботодавця.
Як краще звільнитися, щоб стати на облік в службі зайнятості?
Умовою для постановки на облік в службі зайнятості за місцем проживання є звільнення за статтею 36 пункт 1 «Припинення дії трудового договору за угодою сторін». В цьому випадку, починаючи з 8-го дня з дати звільнення, звільнений працівник може отримають допомогу з безробіття. Правова підстава для цього прописано Законом України №1533 «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року.
При звільненні за власним бажанням працівник може розраховувати на допомогу тільки по закінченню тримісячного терміну з дати постановки на облік в службі зайнятості.
